Коментарі до Свято-Георгіївський чоловічий монастир на Козацьких Могилах

Коментарі до Запитання священику від sofija

sofija — Thu, 16 Feb 2012 18:33:41 +0000

Скажіть будь-ласка коли можна палити стрітенські свічки?раніше бабуся розказувала, що вони як громовідвід в сильні зливи і вберігають від блискавок оселю…але це ж повір”я мабудь…і коли споживаюсь стрітенську воду, та й взагалі звідки цей чин походить – освячення води і свічок на Стрітення?

Коментарі до Запитання священику від ігумен Никон (Гайдай)

ігумен Никон (Гайдай) — Mon, 13 Feb 2012 17:01:14 +0000

Кожен християнин повинен у своєму житті керуватися, в першу чергу, Заповідями Божими. Також треба в усіх житейських ситуаціях покладатися лише на Бога, бо дуже часто, в нашій людській уяві, нам здається, що все залежить від нас самих. Здається, що ми можемо самі, без Божої помочі, навести порядок, можемо перемогти зло, перешкодити неправді…
Дійсно, можна сказати, що існує конкуренція між людьми, йде боротьба за виживання, хтось готовий переступити через усе, щоб досягнути свого. І через це у світі багато неправди, несправедливості, беззаконня. Але християнин яким чином повинен перешкоджати неправді? Лише правдою! Ми завжди повинні говорити правду, не лицемірити, буди справедливими.
Неправдомовця, беззаконника завжди буде захищати такий самий беззаконник, на боці якого стоїть батько всякої неправди – диявол, а праведну людину, справедливу, якщо навіть не захистить ближній, побоїться, усунеться від допомоги, то її захистить Сам Господь! У цьому є велика різниця. І всяка несправедливість, яка є в цьому світі, не є вічною, бо завжди ведеться боротьба добра зі злом, й добро завжди перемагає, бо де є добро – там є любов, а де є любов – там є Господь!
Правду обов’язково треба відстоювати, але не проявляти насильства, не відповідати злом на зло. Свій протест проти неправди не можна виражати зневагою, непокорою, ненавистю, лайкою чи бійкою. Господь нас вчить любити ворогів своїх, благословляти тих, хто проклинає нас. Ми повинні боротися молитвою, до кінця стояти на правдивих позиціях і любов’ю, терпеливістю та власною християнською позицією перемогти спокуси, неправду, беззаконня, довести нашому противнику, що з нами справді є Господь, що ми нікому не бажаємо зла, що ми любимо ближніх, що ми хочемо справедливості, миру та злагоди між усіма. У цьому буде наша перемога над неправдою, над нездоровою конкуренцією, над беззаконням, яких так багато у цьому світі.

Коментарі до Запитання священику від sofija

sofija — Tue, 07 Feb 2012 18:01:31 +0000

наскільки допустима конкуренція між людьми, чомусь орієнтуються на сильнішого,хто виживає і його не чіпають?за кожне слово і власне “я” готові перегризти горло? назвати це шліфуванням мого смирення теж незовсім правильно, адже всередині бунт…суть питання- наскільки правильно і чи правильно взагалі відстоюв

Коментарі до Запитання священику від ігумен Григорій

ігумен Григорій — Mon, 06 Feb 2012 21:11:41 +0000

Головні причини нашої гнівливості:
1. Гнів (недуга душі, наслідок гріхопадіння).
2. Ми уражені гординею і не бачимо свого гріха.
3. Ми не любимо ближнього.
4. Демони схиляють нас до гніву.
Твереза оцінка себе, зі смиренням, допоможе не звертати уваги на недоліки ближніх, бути поблажливими до їх немочей, любити їх, а кого люблять – на того не гніваються.
Можете перечитати Новий Завіт і виписати всі слова, які говорять про гнів. Почитайте святих отців. Це допоможе Вам проводити духовне життя, адже боротьба з гнівом, як і з будь-якою недугою, повинна бути комплексною (пристрасті взаємопов’язані).
Гнівайтеся на гріх.

Коментарі до Запитання священику від sofija

sofija — Thu, 02 Feb 2012 21:25:04 +0000

як зуміти подолати гнівливість і не піддаватись спокусі відповісти тим же, ну може в 5 разів сильніше, так щоб напевно відчули біль на власній шкірі? і спосіб зберігати тверезе мислення і холодне серце, коли провокують на протилежне чи то люди, чи то ситуації?

Коментарі до Запитання священику від ігумен Никон (Гайдай)

ігумен Никон (Гайдай) — Sun, 29 Jan 2012 23:44:54 +0000

Образа на ближнього – це є стан людських почуттів, які віддаляють нас від Бога, коли ми не можемо простити ближньому його вчинків, слів чи думок, які мають відношення до нас. Дійсно, кожний справжній християнин в момент своєї внутрішньої боротьби з пристрастями чи спокусами вдається до молитви, але наше людське, тілесне, наші думки та почуття все повертають і повертають нас до реальності, до спогадів і ми знову відновлюємо в своїй пам’яті й почуття, й образи, й думки, які нас змушують згадувати свої амбіції, свої права, свою гординю.
Людині, у своєму людському усвідомленні, у фізичному значенні, притаманно обурюватися на образи, на зовнішні роздратування. Але, з християнської точки зору, всі ми – християни – повинні керуватися головною метою – спасінням своєї душі. А як спасти свою душу? – Виконувати заповіді Господні. Що в них найголовніше – любити Господа й любити ближнього, як самого себе.
Головне Ваше питання: – Як позбавитися від образи на ближнього?
Ми тоді можемо позбавитися образи на ближнього, коли будемо любити цього ближнього. Не будемо звинувачувати його в тому, що він ображає нас, а будемо задумуватися над тим, чи ми справді любимо його, чи ми все робимо для того, щоб ближній відчув нашу любов, справжню любов – яка милує, прощає, яка перемагає всякі спокуси, яка жертвує всім. Справжня любов руйнує всякі нечисті помисли, всяке обурення, всяку неправду. Віддавши Себе на Хресну смерть за гріхи людства, Господь наш, Ісус Христос, показав нам приклад, як треба любити ближнього, як треба любити людей. Любити не тільки тих, хто нас любить, хто нам допомагає, від кого ми отримуємо користь, співчуття підтримку, а любити й тих, хто нас ненавидить, хто нас переслідує, чинить кривду!
Якщо наші помисли повертають нас до стану обурення, значить ми не можемо любити, не можемо бути великодушними до чужих немочей, значить ми духовно є дуже слабкими, не можемо молитися за своїх ворогів, не можемо прощати провин ближнім. Цим самим ми не лише обкрадаємо себе, ми віддаляємося від Бога, ми не хочемо бути подібними до Нього, не хочемо наслідувати Спасителя.
Щоб краще зрозуміти свою нетерпимість, свій стан, ми повинні задуматися над своїми власними вчинками. Дуже часто ми нетерпимо те, чим страждаємо самі. Ми не помічаємо, що самі маємо достатньо проблем, скоюємо чимало вчинків, які нас віддаляють від Бога та є предметом ненависті з боку інших людей, тобто, ми є спокусою для інших християн. Якщо все це усвідомлювати, тоді ми будемо не лише боротися зі своїми пристрастями, не лише усвідомлювати свою власну гріховність, але й будемо милосердними до своїх ближніх, будемо їм прощати, будемо за них щиро молитися, будемо мати сили змінювати свій гнів на милість, на співчуття та порозуміння. В будь-яких житейських ситуаціях необхідно шукати порозуміння, мир, злагоду.
Який можна зробити висновок: якщо ми не можемо прощати, любити, тримаємо образу на ближнього – значить ми маємо серйозні духовні проблеми й з ними треба боротися в першу чергу. Необхідно йти до Таїнства Сповіді, й через Святе Причастя отримувати силу Божої допомоги для виконання Заповідей Божих. Також необхідно задуматися над християнськими цінностями, з’ясувати, що для нас є важливішим – зберегти свою гординю, чи досягти Царства Небесного, де вже не буде образ, амбіцій, зверхності, всі будуть рівними, але не всі будуть оправдані. Тому треба слідувати тому шляху, який вказує Церква Христова – шлях прощення та любові.