Георгіївський приділ

Георгіївський собор – головний храм чоловічого монастиря та центральна споруда духовно-меморіального комплексу на Козацьких Могилах – розташовано в самому центрі о. Журавлиха, на штучно насипаному підвищенні.
Збудовано собор у 1910-1914 рр. за проектом архітектора В. М. Максимова (1882-1942) – учня відомого архітектора О. В. Щусєва. Виконанням робіт керував волинський єпархіальний архітектор В. Г. Леонтович.
Собор має три поверхи, на кожному з яких розміщено окремі приділи: підземний – на честь великомучениці Параскеви, середній – на честь великомученика Георгія Побідоносця, і верхній (на хорах) – на честь князів-страстотерпців Бориса і Гліба. Приділи розміщено один над одним, що є унікальним у церковній архітектурі.
Сучасний Георгіївський приділ спочатку було задумано як великий вівтар, у якому могли служити до двохсот священиків, а на західному фасаді собору було облаштовано зовнішній іконостас. Самим же храмом ставала велика площа перед собором, на якій вміщалися десятки тисяч вірних, які щорічно збиралися на заупокійний відпуст у 9-у П’ятницю після Пасхи. Перед собором – велика солія, над якою здіймається скляна частина козацької гробниці, де можна побачити козацькі кістки.
У 1936 р., для зручності проведення богослужінь, цей величезний вівтарний простір було переплановано на вівтар і храм.   З цього часу Георгіївський храм-вівтар став унікальним, який можна було повсякденно використовувати як монастирський храм, а в особливих випадках – як вівтар, у якому встановлювався переносний престіл.
Зовнішній іконостас храму-пам’ятника виконано з червоного кварциту та чорного лабрадориту. У нижньому ярусі – барельєфні мальтійські хрести. Розпис іконостасу та „Голгофи” над ним – художника І. С. Їжакевича.
Іконостас на західному фасаді храму було намальовано на оцинкованій блясі, яку пізніше планувалося замінити на смальту, але цим намірам перешкодила Перша світова війна, польська інтервенція та радянська влада, яка у 1952-1962 рр. поступово ліквідовувала монастир.
Інтер’єр храму поділяється на сам Георгіївський приділ та приділ страстотерпців Бориса і Гліба, що знаходиться у центральній частині хорів, над головним вівтарем. З лівого та правого боків хорів розміщуються кліроси.
Хоч зовні Георгіївський собор має шість великих куполів та одну маленьку главку над фронтоном, внутрішній простір храму перекривається одним центральним куполом. Великий купол тримається на чотирьох масивних стовпах, з’єднаних підпругами, відкритими з трьох сторін. Західна сторона глуха, бо зовні на ній знаходиться іконостас з „Голгофою”.
Розпис стін храму виконувався у два етапи: у 1914 р. – відомим українським художником-іконописцем Іваном Сидоровичем Їжакевичем та учнями  київської лаврської іконописної майстерні (розписи по огорожі хорів та зовнішній іконостас) та у 1957-58 рр. – художниками О. Корецьким та П. Трохимлюком (склепіння над хорами, підкупольний простір, вівтар Борисоглібського храму).
Справжньою окрасою храму є велика, золочена, писана на дереві, ікона великомученика Георгія, на якій він зображений в повний зріст. Вона – подарунок Волинського архиєпископа Антонія (Храповицького). До 1962 року ікона мала при собі частку мощів святого великомученика Георгія, але святиня була втрачена при закритті монастиря у 1958 році.
На початку Першої світової війни на Козацькі Могили було доставлено подарунок Єрусалимського Патріарха Даміана – хрест, з часткою Животворчого Древа Господнього (святиня втрачена).
У внутрішній іконостас Георгіївського храму у 1936 р. були поставлені ікони худ. І. Їжакевича, що знаходилися на фасаді: Спаситель, Богородиця з Дитям, Георгій Побідоносець та Іов Почаївський. А на фасаді храму залишилися копії.
У храмі знаходяться шановані в монастирі ікони: список з чудотворної ікони “Ісус Христос Боремельський” та список з чудотворної ікони Божої Матері “Скоропослушниця”, яка була написана на Афоні у 1893 р.
У вівтарі храму знаходилася ікона „Чудо вмч. Георгія Побідоносця о змії” (кін. ХІХ ст.), яка була у 2003 р. подарована теперішнім Президентом України Віктором Ющенком. У лютому 2007 року ікону було викрадено злодіями й до останнього часу не знайдено.
Храм пишається своїми святинями: іконами вмц. Варвари та священномученика Макарія, митрополита Київського, з частками їх нетлінних мощів. У храмі є ковчег з частками мощів святих преподобних отців Києво-Печерських – Никона-ігумена, Агапіта-цілителя, Мойсея Угрина та Авраамія Працелюбного. На престолі храму зберігаються частки мощів святих преподобних отців Іова та Амфілохія Почаївських.
На фасаді Георгіївського собору встановлені меморіальні дошки на честь перебування на о. Журавлиха Т. Шевченка (1846 р.) та в пам’ять покійного митрополита Даниїла – ініціатора відродження обителі у 2002 р.
Престольне свято Георгіївського храму і головне свято монастиря – 6 травня (н. ст.).